Дойни́ця, -ці, ж. = дійниця. Ум. дойничка.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Поросписувати, -сую, -єш, гл. То-же, что и росписати, но во множествѣ.
Придолинок, -нку, м. Устье долины. На степку садочок в придолинку.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий.
Просмажитися, -жуся, -жишся, гл. Прожариться.
Торочити 1, -чу, -чиш, гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила.
Усобиця, -ці, ж. Усобица. Кріваві всобиці гамуєш.
Часовий, -а, -е. 1) Временный. Це лихо часове, — воно швидко минеться.
2) Тотъ, которому пришло время. Не вмірають старі, тільки часові.
