Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Слухайте ж, панове громадо! По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Турки село грабували, громадами людей гнали. Ум. Грома́дка, грома́донька. Грома́дочка.
Коропавиця, -ці, ж. = коропа.
Мо́рщинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́рщина. Я йому морщинки розгладжую на лобі. 2) Часть рукава женской сорочки у галицкихъ»покутянъ: вставка, вшитая подъ уставкою.
Підбармовувати, -вую, -єш, сов. в. підбармува́ти, -мую, -єш, гл. Подкрашивать, подкрасить.
Підплигувати, -гую, -єш, сов. в. підплигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Подпрыгивать, подпрыгнуть.
Повиплакувати, -кую, -єш Выплакать (во множествѣ). Повиплакувала собі очі.
Попик, -ка, м.
1) Ум. отъ піп.
2) мн. Раст. Caltha palustris L.
3) Насѣк. Chrysomela, листоѣдъ.
Самодесятий, -а, -е. Я и еще десять.
Струпом узятись. Покрыться струпьями. 2) Наростъ, бугорокъ на плодѣ. Ум. струпо́чок. Знайшов таку хорошу (грушу), щоб де струпочок, або що: з одного боку жовта, а з другого рум'яна, як жива.
Харцизяцький, -а, -е. Разбойничій.
