Горно́чок, -чка, м. Горшочекъ.
Жартли́во нар. = жартівливо.
За́па́л, -лу, м. 1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. В запалі налеты на Маса, як на мале курча шулік. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. 2) — у горлі. Воспаленіе въ горлѣ. 3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі — п'ятдесят запалов.
Зацура́ти, -ра́ю, -єш, гл. Оставить, бросить. Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати.
Лучни́к, -ка́, м. 1) Труба для вывода дыма изъ хаты, при освѣщеніи ея лучиною. 2) Дѣлающій луки. 3) Стрѣлокъ изъ лука. Були мізерні лушники, що знали тільки лук та сагайдак, та стріли.
Перегинати, -на́ю, -єш, сов. в. перегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Перегибать, перегинать, перегнуть.
Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові.
Порохнявіти, -вію, -єш, гл. = порохнавіти.
Потур, -ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло.
Утрачати, -чаю, -єш, сов. в. утратити, -чу, -тиш, гл. Терять, потерять, утрачивать, утратить. Житя своє втрачу. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Лиха година, як убогий утрате корову, а багатий дитину.
