Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підмиватися

Підмиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. підмитися, -миюся, -єшся, гл. 1) Быть подмываемымъ, подмытымъ. 2) О текущей водѣ: подмываться, подмыться подъ что. Животворний струмочку, втіхо мого домочку! Біжи-лийся з Підгірря на ті любі поділля... до потомків витязьких одномовців боянських, під їх села підмийся, круг садочків обвийся. К. Дз. 105. 3) Только сов. в. Пообѣщать? Парубок підмився прикрить гріх — взяти її за себе. О. 1862. II. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДМИВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДМИВАТИСЯ"
Глитати, -таю, -єш, гл. Глотать. Лемішку і куліш глитали. Котл. Ен. І. 11. Хорт глита, глита молоко. Грин. I. 146.
Десятостру́нний, -а, -е. Десятиструнный. У псалтирь десятострунний та у гуслі вигравати. К. Псал. 214.
Доте́рплювати, -плюю, -єш, сов. в. доте́рпіти, -плю, -пи́ш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть. Я знаю, він не дотерпить. Н. Вол. у. 2) Выносить, вынести, претерпѣвать, претерпѣть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Зацілува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Зацѣловать.
Карати, -ра́ю, -єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Н. п. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III. 693. Кого Бог кара на світі, то й вони карають. Шевч. 80. сло́вом карати. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. Мет. 263. на го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни. КС. 1885. VII. 448.
Князьок, -зька, м. Ум. отъ князь.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Нага́нити, -ню, -ниш, гл. Упрекнуть.
Надпусто́шувати, -шую, -єш, сов. в. надпусто́шити, -шу, -шиш, гл. Опустошать, опустошить часть чего. Гетьманове... перейшли річку Рось коло Корсуня, надпустошили міста, потягли мимо. К. Хм. 56.
Професор, -ра, м. Профессоръ. Дашкович швидко піднявся між професорами своїми лекціями. Левиц. Пов. 50.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДМИВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.