Заплазува́ти, -зу́ю, -єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Упав так, що аж носом зарив.
Зретитися, -чуся, -тишся, гл. = зратитися. Попереду жили нічого, а далі зронилися, зретилися, що-дня сварка та колотня, та й розійшлися. Ге-ге! уже ся зретили, то шкода і вмовляти.
Пернач, -ча, м. = пірнач.
Підгукувати, -кую, -єш, гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Колісник підгукував... кумі.
Піхою нар. = піхом. Піхою... за десять верстов на місто.
Снуватися, -нуюся, -єшся, гл.
1) Сноваться, дѣлаться основѣ.
2) Ходить сюда и туда. Снуюся по хаті, тиняюсь.
3) Болтаться. Пояс так і снується коло неї.
4) Мерещиться, вертѣться. Снується мі перед очі, як вдень, так і вночі. Біле личко, чорні брови на душі снується.
Став, -ву, м. Прудъ. Чому в ставу вода руда? мабуть хвиля збила. Між ярами над ставами верби зеленіють. Ум. ставо́к, ставо́чок. Я плаваю.... по тім ставку.
Сторжитися, -жуся, -жишся, гл. = сторгуватися. Так він почув, що в пана хорунженка у винниці брага добра і добре скотини доглядають, приїхав наняти і сторжитись.
Хапання, -ня, с.
1) Хватаніе.
2) Взяточничество. Хапанням не дать дітям своїм ні щастя, ні долі.
3) Поспѣшность, торопливость. Через хапання та й зробили воза поганого.
