Збрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забреніти. На городі маківка збреніла.
Згорі́вка, -ки, ж. = горівка.
Зрадник, -ка, м. Измѣнникъ, предатель. Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником.
Перетурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Перестать безпокоиться.
Пообволікати, -ка́ю, -єш, гл. Обволочить (во множествѣ).
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Оце купив реміню чоботи пошию. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
Рубонути, -ну, -неш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу.
Смальцований, -а, -е. Насаленный.
Струниці, -ць, ж. мн. Тонкая кишка.
Щепина, -ни, ж. Балка, связывающая снизу стропила.
