Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постояльний

Постояльний, -а, -е. Постоялый. Стоїть коло дороги постоялний двір. О. 1862. VIII. 29. Почнемо держати свій постояльний. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 371.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЯЛЬНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЯЛЬНИЙ"
Дзвінкоголо́сий, -а, -е. Звучный. К. МХ. 40.
Жмурко́, -ка́, м. Человѣкъ, постоянно щурящій глаза.
Неоружний, -а, -е. Безоружный. К. ЧР. V.
Обопільність, -ности, ж. Взаимность. Чуб. І. 276.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Почепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Похорошѣть.
Садовина, -ни, ж. Садовые плоды, деревья. Верби та садовина поперехилялись через тини. О. 1862. IX. 60.
Скліщитися Cм. скліщуватися.
Сороматися, -маюся, -єшся, гл. = соромитися. Чуб. V. 575. Той бідний батько голодний, а попросити соромається. Грин. II. 170.
Улучно нар. Мѣтко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТОЯЛЬНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.