Бороти, -рю, -реш, гл. Бороть, одолѣвать. О Боже мій несконченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре.
Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Веребей, -б'я, м. = горобець. Ум. веребейко. Веребейко в стрісі.
Випалювання, -ня, с. Выжиганіе.
Гу́ра, -ри, ж. Масса, гурьба. Печені разної три гури. Купа й гура і три оберемки.
Дорожи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами.
Захарчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. Заморить голодомъ.
Зво́ди, -дів, м. мн. Очная ставка. зво́ди зво́дити. Давать очную ставку.
Люба́нка, -ки, ж. Возлюбленная. Ум. люба́ночка.
Понашкоджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и нашкодити, но во множествѣ.
