Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

призводити

Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЗВОДИТИ"
Арме́нський, -а, -е. = Вірме́нський. Шевч. 309.
Гов! Означаетъ окликъ: ау!
Запитан́ня, -ня, с. Вопросъ. Я й відповім йому на його запитання. Федьк.
Міня́к, -ка́, м. зробити міняка. Помѣняться. Мир. ХРВ. 364. Cм. мінька, міньки.
Напаруси́ти, -рушу́, -си́ш, гл. Натянуть полотно. Треба крила (у вітряку) напарусити. Канев. у.
Поважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.
Приобріти, -рію, -єш, гл. = придбати. Вх. Зн. 55.
Совгач, -ча, м. Песть въ сукновальнѣ. Мик. 481.
Тюпати, -паю, -єш, гл. Ходить мелкими шажками; ѣхать медленно. Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай. Ном. № 13674. Проти нас тюпа чоловік верхи. О. 1862. VIII. 27.
Шахрайка, -ки, ж. Мошенница.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЗВОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.