Вивернениця, -ці, ж. Валежникъ, вѣтроломъ. Cм. вивертень.
Відбубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже.
Дрімли́вий, -а, -е. Наводящій сонъ. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Вітрець дрімливий якийсь паше.
Затя́жець, -жця, м. Завербованный въ войско, участникъ вольнаго военнаго отряда, — напр. такъ называли гайдамаковъ.
Недоля, -лі Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». . Недолю співаю козацького краю. Ум. недоленька, недо́лечка.
Обісмілюватися, -лююся, -єшся, сов. в. обісмілитися, -люся, -лишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться смѣлѣе, осмѣлиться. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась і підійшли до його ступнів з-на десять.
Помірятися, -ряюся, -єшся, гл. Смѣриться.
Приостанок, -нку, м. Конецъ, окончаніе. Що це він на приостанку росказував?
Пустота, -ти, ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб'ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. Пустує цілий день моя оця пустота.
Свійський, -а, -е. Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить.
