Годящий, -а, -е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. А тут ще недостатки... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. Округ хутора — годящий вал. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля.
Горя́нський, -а, -е. Горный, гористый. І на дніпровській Україні, і на горянській за кордоном.
Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш.
Духови́к, -ка́, м. Ливеръ.
Зуспіти, -пію, -єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата.
Зуховатий, -а, -е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий.
Кожнісінький, -а, -е. Каждый безъ исключенія. І приходила б туди кожнісінький ранок бесідувати з Богом.
Колейка, -ки, ж. Ум. отъ колія.
Чепиргач, -ча, м. = кажан.
Чіпко нар. = чепко.
