Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

станівкий

Станівкий, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Ґондзоля́ка, -ки, м. Ув. отъ ґондзоль. Ще собі зуби повибиває ґондзолякою отим. Подольск. г.
Запо́взати, -заю, -єш, гл. Заползать, начать ползать.
Лагузка, -ки, ж. = галузка. І лагузки не випросиш. Черк. у.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Малодосві́дній, -я, -є. Малоопытный. Діти малодосвідні. K. ЦН. 192.
Облагодити, -джу, -диш, гл. 1) Поправить, починить. 2) Приготовить. Вже й сани облагодив, а снігу й досі нема.
Ряндя, -дя, с. Лохмотье, тряпье. Угор.
Сербський, -а, -е. Сербскій. Федьк. І. 130.
Синета, -ти, ж. Темный лѣсъ. Желех. Ой на горі синета. Гол. III. 244.
Твердко нар. = твердо. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАНІВКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.