А! меж. А, ахъ! А, яке лихо! Впрочемъ, чаще употребляется ой!
Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Дрягті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить.
Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). 2) Многолюдный.
Ману́ти, -ну, -ниш, гл. Манить, приманивать.
Підкопати, -ся. Cм. підкопувати, -ся.
Присмиком нар. Порывисто. Віє вітер присмиком.
Райдуга, -ги, ж. Радуга. Райдуга воду бере на дощ.
Рушний, -а, -е. Подвижной, проворный.
Струччя, -чя, с. соб. отъ струк.
