Ґивтну́ти, -ну́, -неш, гл. = Ковтнути.
Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою.
Окономша, -ші, ж. Жена эконома.
Повпиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. 1) Упиться (о многихъ). Найшли горілку і повпивались. І ми таки повпивались, особливе пан. Повпивались були його поезією. 2) Впиться (во множествѣ). Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима.
Подревніти, -ні́ю, -єш, гл. Одеревенѣть. Од морозу огудина подревніла.
Понамножуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Размножиться.
Потоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати.
Сеймовий, -а, -е. Относящійся къ сейму.
Тінь, -ні, ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный.
Хвостати, -таю, -єш и хвощу, -щеш, гл.
1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у.
2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще.
