Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Вапнище, -ща, с. Известковая копь.
Вісько, -ка, с. и пр. військо и пр. Без ради й вісько гине.
Гудю́чий, -а, -е. Гудящій. Гудючий лютий зімній вітер. Гудюча розмова.
Допанува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Дожить бариномъ до разоренія, до несчастія. Годино моя нещаслива! До чого ж се я допанувалася? Позводилося панів багато: хотять, панувати, та ні з чого, бо допанувалися до краю.
Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки.
Зустріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зустрітися, -нуся, -нешся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Думав, доля зустрінеться, спіткалося горе.
Сосоночка, со́сонька, -ки, ж. Ум. отъ сосна.
Тетірка, -ки, ж. Ум. отъ тетера.
Шабатурка, -ки, ж. Переплетъ. Під пахвою «алеф — бет» в новій шабатурці.
