Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

струць

Струць, -ця, м. Дуракъ. Борз. у. Струць задесенський. Ном. № 13617.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРУЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРУЦЬ"
Дворя́дний, дворядо́вий, -а, -е. Въ два ряда, двурядный. Вх. Уг. 235. О. 1861. VII. 2.
Зрівноважити, -жу, -жиш, гл. Уравновѣсить. К. ЦН. 185.
Ма́тушчин, -на, -не. Принадлежащій попадьѣ, игуменьѣ.
Мури́на, -ни, ж. Болотце, остающееся послѣ половодья. Грайвор. у.
Надужива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надужи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. Злоупотреблять, злоупотребить.
Обректи, -ся. Cм. обрікати, -ся.
Перегарчати, -чу, -чиш, гл. Прекратить ворчанье (о собакѣ).
Пробувалий, -а, -е. Бывалый, опытный. Пробувалий чоловік Стах. Н. Вол. у.
Рукавочок, -чка, рукавонько, -ка, рукавчик, -чка, м. Ум. отъ рукав.
Шушун, -на, м. = шошон. КС. 1893. V. 283.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТРУЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.