Випрохувати, -хую, -єш, сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого.
Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують.
Житов'я́, -в'я́, с. 1) Житье. 2) = жилище. На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Полуднувати, -ную, -єш, гл. = полуднати. Їхав чумак, та їдучи полуднував.
Полюбитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Полюбить другъ друга.
2) Понравиться. Полюбиться її він мосці і стане бісики пускать.
Помога, -ги, ж. Помощь. Бог усім помога. Переплива на помогу. Та з божої помоги топчи вороги під ноги.
Пшінце, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Судець, -дця, м. Судья. Стали судці судити. Бог дасть судця, а чорт розсуди я.
Хрюкати, -каю, -єш, гл. = хрокати. На кого люде гомонять, на того й світі хрюкають.
