Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Вакернипа, -пи, ж. Коза, овца — бѣлая съ черными или рыжими пятнами около глазъ.
Дже́нджик, -ка, м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик.
Круш, -ша, м. Руда, металлъ. Лучче піти, моя мати, в Сібіроньку круш копати, ніж.
Молочли́вий, -а, -е. Дающій много молока, обильный молокомъ.
Перескаком нар. Перескакивая отъ одного къ другому.
Посвячувати, -чую, -єш, сов. в. посвяти́ти, -чу́, -тиш, гл. Посвящать, посвятить, освятить. Як будете посвячувати, посвятіть і моє. Посвятить хату.
Решетище, -ща, с. Ободъ въ рѣшетѣ.
Рубач, -ча, м. Рубщикъ, древорубъ. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали.
Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати.
