Барання, -ня́, с. Грязь, налипающая на спицахъ колеса. Бараннєм колесся взялось, і повні маточини наперло грязі. Борз. у.

Голка, -ки, ж. 1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Гола голка. Игла безъ нитки. Черном. 2) голки заганяти. Запускать шпильки. Почне їй голки заганяти.... все про хлопців їй плеще. Мир. Пов. І. 119. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце. Мир. Пов. І. 119.

Заглу́шувати, -шую, -єш, гл. = заглушати. Усякий чоловік заглушує своє горе: хто п'янством, хто скнаростю, а сей, бач, казками. Г. Барв. 311.

Звари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. IІI. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у.

Косичка, -ки, ж. Ум. отъ косиця.

Ляшо́к, -шка́, м. 1) Ум. отъ лях. Мет. 9. Шевч. 93. 2) Названіе вола масти песочнаго цвѣта, бѣлый съ желтымъ отливомъ. КС. 1898. VII. 41.

Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. І. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. Грин. III. 156. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Камен. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. І. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Камен. у. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. Н. Вол. у. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. Н. Вол. у. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. Н. Вол. у. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63. 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Камен. у. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.

Схибитися, -блюся, -бишся, гл. Уклониться въ сторону, отскочить. Не повалений на місті (кулею) кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись. О. 1862. II. 63.

Троп, -пу, м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп. Вх. Зн. 67.

Учта, -ти, ж. Угощеніе, пиръ. О. 1861. XI. Свид. 12. Прийшли гості.... почалась учта. Св. І. 57.