Вилюднювати, -нюю, -єш, сов. в. вилюдніти, -вію, -єш, гл.
1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер.
2) Стать на людей похожимъ; стать приличнымъ, порядочнымъ и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.
Відвага, -ги, ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Де відвага, там щастя.
Звеселя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. звесели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Моє серце звесели.
Зді́бний, -а, -е. Пригодный, годный; способный. Здібний, як віл до корита. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні.
Накрасо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Румяниться, нарумяниться.
Нестанівкий, -а́, -е́ Непостоянный, неустановившійся.
Поріжок, -жка, м.
1) Ум. отъ поріг.
2) Перекладина, поперечная перегородка въ лодкѣ.
Рапіти, -пчу, -пиш, гл. Шумѣть, стучать.
Холоднішати, -шаю, -єш, гл. Становиться холоднѣе. А на дворі все холоднішає, так наче не к Великодню, а к Різдву йдеться.
Широкополий, -а, -е. Обширный, безпредѣльный. Лани широкополі.
