Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
Борщувати, -щую, -єш, гл. Ѣсть борщъ. Будем борщувати, коли дали борщу.
Виляпати, -паю, -єш, гл. Забрызгать грязью.
Дору́блювати, -люю, -єш, сов. в. доруби́ти, -блю́, -биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубит, я вже й звернусь.
Жоло́бина, -ни, ж. Долинка между двумя возвышеніями. Ум. жоло́бинка. Cм. жоліб 6.
Замча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замчать, занести. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть оббивало, в тихий Дунай замчало. О, нещаслива доле ти звеліла орді в турещину мене замчати. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу.
Мотору́н, -на́, м. Дѣятельный, проворный человѣкъ.
Первопідстава, -ви, ж. Первое основаніе, базисъ.
Хльос меж., выражающее стеганіе прутомъ, кнутомъ. Верба хльос, бий до сльоз.
Шелюжина, -ни, ж. Прутъ изъ тальника. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче.
