Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тьмити

Тьмити, тьмлю, миш, гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Желех. Та воно тьмить кругом мов ба на дощ. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЬМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЬМИТИ"
Здорове́нний, -а, -е. Ув. отъ здоро́вий.
Золотопутий, -а, -е. Съ золотыми цѣпями, оковами. Пилипко золотопутий, той, що в погрібі замурувався. Драг. 38.
Кабелка 1, -ки, ж. Тонкій просмоленный канатикъ, употребляемый. при укрываніи построекъ камишемь. Херс.
Маґнесува́ти, -су́ю, -єш, гл. Магнитить. Желех.
Пав'Яний, -а, -е. = павовий. Гол. Од. 73. Звіяли вінець, вінець пав'яний, звіяли його в тихий Дунаєць. Чуб. III. 302.
Повимочувати, -чую, -єш, гл. Вымочить (во множ.).
Позаривати 2, -ва́ю, -єш, гл. Зарыть (во множествѣ). Як у нас корови погинули, так не дозволили й шкури поздирати, так і позаривали. Славяносерб. у.
Признаватися, -наюся, -є́шся, сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл. 1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219. 2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа. Н. Вол. у. 3) до кого. Давать, дать себя узнать. Мир. Пов. II. 49. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся. Чуб. V. 85.
Провірчування, -ня, с. Просверливаніе. Харьк.
Французький, -а, -е. Французскій. Вірші.... французькі. Левиц. Пов. 122.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЬМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.