Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тямучий

Тямучий, тямущий, -а, -е. Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 303.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЯМУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЯМУЧИЙ"
Жайвір, -вора, м. = жайворонок. Вх. Пч. II. 8.
Надивува́ти, -диву́ю, -єш, гл. Надивить.
Наклинцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Набить колышками (стѣну).
Напе́рстниця, -ці, ж. = наперстник 2. Шух. І. 138.
Обсвітити Cм. обсвічувати.
Опікун, -на, м. Опекунъ.
Підзамча, -ча, с. Мѣстность передъ замкомъ. Св. Л. 214.
Стяблечко, -ка, с. Ум. отъ стябло.
Тала, -ли, ж. Раст. Salix pentandra L. Анн. 310.
Талапання 1, -ня, с. 1) Названіе дѣйствія отъ глагола талапати. 2) Пачкотня. Хиба се робота — тільки талапання. Брацл. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЯМУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.