Видзвонювати, -нюю, -єш, сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять.
Возоробня, -ні, ж. Сарай, въ которомъ дѣлаютъ возы.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
До́пис, -су, м. Корреспонденція.
Заве́зиско и заве́злиско, -ка, с. Мѣсто, гдѣ почва глубоко запала.
Кришталевий, -а, -е. Хрустальный. Заправлю горілки в кришталевій пляшці. Великі бризки кришталевим стовбом стрибали догори. Срібні, золоті і кришталеві кубки.
Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися.
Ростопирювати, -рюю, -єш, сов. в. ростопи́рвти, -рю, -риш, гл. Растопыривать, растопырить.
Спійняти, -йму́, -меш, гл. = спіймати. От-от зайця спійняти.
Швагер, -гра, м. Шуринъ. Ум. шва́гронько.
