Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

укарання

Укарання, -ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. І. 361.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 327.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УКАРАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УКАРАННЯ"
Вивапити Cм. винаплювати.
Да́ха IІ, -хи, об. = Давець. Поли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.
Кровця, -ці, ж. = крівця. Червоная кровця — то дівоча краса. Чуб. V. 17.
Мшани́к, -ка́, м. Омшаник.
Ослиця, -ці, ж. Ослица. (Плаче) ослиця за ослям. Чуб. І. 92.
Пороздягати, -га́ю, -єш, гл. Раздѣть (многихъ).
Предковий, -а, -е. Предковскій. Це земля предкова. Черк. у.
Свячення, -ня, с. Освященіе.
Уорати, -рю, -реш, гл. Вспахать извѣстное количество. Було в нас два воли: спряжуться з сусідом: нам трошки в'оруть, собі багато. Г. Барв. 267.
Фавда, -ди, ж. Часть ґельґова. Cм. ґельґів. Шух. I. 175, 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УКАРАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.