Гуті́ння, -ня, с. Крикъ тетерева, токованье.
Єдва́бний, -а, -е. Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Панчішечки єдвабнії.
Жилба́, -би, ж. Житье. Добра жилба, коли сварки нема. Ум. жилбонька.
Зби́тний, -а, -е. 1) Излишній, чрезмѣрный. 2) — чолові́к. = збитошник.
Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Коли хліб, тоді й розум. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. 4) коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. 5) коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. 6) коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. 8) коли́-не-коли. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. 9) a коли, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. 10) коли разом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає.
Кухаренко, -ка, м. Сынъ повара.
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Припивати, -ва́ю, -єш, гл. — до ко́го. При потчиваніи напиткомъ угощающій подносить чарку угощаемому, но, по просьбѣ послѣдняго, долженъ сперва выпить самъ (часто въ этомъ случаѣ отпивается только немного изъ рюмки), — это и называется приливати. Дружки співають, — я частую і від усякого прип'ю. До ляха медом і оковитою горілкою припиває.
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. (П'яний) пуць на землю. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. А воно пуць з рук.
Ув'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. ув'язатися, -жуся, -жешся, гл. Привязываться, привязаться, приставать, пристать. Ой вернись, бідо! чого ти вв'язалась?