Ведмедиця, -ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, — каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.»
Вуличенька, вуличка, -ки ж. Ум. отъ вулиця.
Живокі́ст, -ко́сту, м. и живо́кість, -кости, ж. Раст. а) Окопникъ, Symphutum officinale L. б) Trifolium ochrolecum. Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки.
Митикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. и пр. = метикувати и пр.
Обмоскалити, -ся. Cм. обмоскалювати, -ся.
Притужити 1, -жу, -жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив!
Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Ум. удовичка.
Ухильнутися, -нуся, -нешся, гл. Однокр. в. отъ ухилятися. Уклониться. Хотів тьопнути одного иного, але той ухильнувсь від кийка.
Чикавка, -ки, ж. = чекіт.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. 2) Старикъ. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.
