Бештання, -ня, с. Брань, нагоняй.
Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Вередуха, -хи, ж. = вередійка. Ум. вередушка.
Зайоло́зити, -жу, -зиш, гл. = заялозити.
Кришеник, -ка, м. Ломтикъ, кусокъ. Чи шматок хліба, чи кільце ковбаски, чи сала кришеник, то все так на столах перед ними й лежить. Чортів кришеник. Бранное выраженіе.
Ле́петень, -тня, м. Болтунъ. Лепетень лепече, а дурень слухає.
Неминучий, -а, -е. Неминуемый, неизбѣжный. Біду побачив неминучу.
Получабак, -ка, м. Родъ рыбы.
Пообтикатися, -каємося, -єтеся, гл. Обтыкать себя (о многихъ).
Табунний, -а, -е. Табунный, изъ табуна.
