Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Жваво́та, -ти, ж. = жвавість.
Задзвони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Зазвенѣть, зазвонить самому. Самі дзвоники задзвонилися.
Колотня, -ні́, ж. = колотнеча.
Паучина, -ни́, ж. = паутина.
Поподути, -дму, -дмеш, гл. Подуть много.
Рамак, -ка, м. = рубель 2.
Розохотити, -ся. Cм. розохочувати, -ся.
Тяжчити, -чу́, -чи́ш, гл. Дѣлать тяжелѣе.
Цянути, -ну, -неш, гл. Сочиться, капать. Де кровця цяне, там церковця стане, де плечі впали, — престоли стали.
