Данцівни́к, -ка́, м. Танцоръ.
Затиркота́ти, -чу́, -чеш, гл. = заторохтіти. Як горошок затиркоче.
Кльон, -ну, м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони.
Ма́мчити, -чу, -чиш, гл. = мамкувати.
Метчі́й нар. сравн. ст. отъ метко. Скорѣй. Я метчій до Марусі.
Поблискувати, -кую, -єш, сов. в. побли́скати, -каю, -єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку, по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Микола тільки поблискує на його очима.
Позостати, -тану, -неш, гл. Остаться. Нема милого, позостала туга. Позостатися, тануся, нешся, гл. Остаться. Умер, умер пан полковник і грізная мова, позостались кінь вороний і ясная зброя.
Роздимати, -ма́ю, -єш, сов. в. роздути, розідму, -меш, гл. Раздувать, раздуть. Було те Запорожжя як у горні искра: який хоч, такий і розідми з неї огонь. Роздимають його (вогонь) великими шкуратяними міхами. Пику аж роздуло.
Химорода, -ди, ж.
1) Причуда, капризъ.
2) Колдовство. Да й сміється вражий запорожець. А він химородою химородив. Сказано — каверзники. З) химороди гнати. Причудничать; колдовать. Тепер, каже, піст, дак, чого ж химороди гнати?
Шпаченько, -ка, м. Ум. отъ шпак.
