Військовий, -а, -е. 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета.
Гальмувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую.
2) Останавливать мельничное колесо.
3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує.
Жерди́на, -ни, ж. = жердка. Ум. жердинка.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. А яку худобу збив велику покійний. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Збив десять яблук. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Чуєш, хлопче, збий мені воли. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Усі осінню зіб'ють з пливу. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами.
Обшукування, -ня, с. Обыскиваніе.
Повідрубувати, -бую, -єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Пообрубувала вши своїм дівчатам голови.
Пронизати Cм. пронизувати.
Роспихати, -ха́ю, -єш, сов. в. розіпха́ти, -ха́ю, -єш, одн. в. розіпхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Расталкивать, растолкать, растолкнуть. Так тісно, хоч людей роспихай, як у церкві. Боярин насилу розіпхав гурт.
Сприскувати, -кую, -єш, сов. в. сприскати, скаю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать. Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала. Ще б треба святою водицею сприскати.
Хитрощі, -щей и -щів, ж. Хитрость, хитрыя уловки. Ми силу маємо, — позич нам хитрощей. Ти, Соломоне, хитрий та мудріш: вийдеш сам хитрощами та мудрощами. на хитрощах ходити. Хитрить, лукавить. Вона уся на хитрощах ходе.