Безхмарний, -а, -е. Безоблачный. Блищать над ними небеса безхмарні.
Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять.
Братусь, -ся, м. ласк. отъ брат. Їж, братуню, покіль сестра перед очима.
Го́ня, -ні, ж. Тоже, что и го́ни (Cм.) и употребляется преимущественно именно въ указанной формѣ мн. ч. За гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве.
Зати́шитися, -шуся, -шишся, гл. = затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить.
Козулька, -ки, ж.
1) Ум. отъ козуля.
2) Раст. Gentiana germanica.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Прохач, -ча, м.
1) Проситель. В-осени багачі, а на весні прохачі. А як би ти завтра став старцем прохачем.
2) Собирающій даянія на постройку церкви.
Тюгукання, -ня, с. = тюкання.
Чирчак, -ка, м. = чирч.
