Брехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати.
1) Соврать. Можна і брехнути.
3) = гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули.
Вияснятися, -няюся, -єшся, сов. в. вияснитися, -нюся, -нишся, гл.
1) Проясняться, проясниться, посвѣтлѣть. Вияснилось бліде та понуре обличча Грицькове.
2) ви́ясниться. Прояснится (о погодѣ). Нехай виясниться, бо дуже нахмарило.
Відземок, -мка, м. Часть древеснаго ствола до вѣтвей.
Горохля́нка, -ки, ж. = Горохвина.
Дзіґера́й, -ра́ю, м. = Нежить.
Ембле́ма, -ми, ж. Эмблема. Коли б уже мені заманулось такої емблеми, то змалював би я собі двоглавого, або хоть укоронованого орла.
Ловійво, -ва, с. Ловля, ловитва.
Обважнити, -ню, -ниш, гл. Отяготить. Коли б часом не обважнити та не росердити людей (більшою платою за треби).
Подорожній, -я, -є. 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Подорожня торбина в мене на плечах. Подорожня сукня. Пишу про свої подорожні вражіння. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Подорожній живіт підкрепити. Набожний — як жид подорожній. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Подорожня скриня. Чемоданъ.
2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не скате, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло.
Прискочити Cм. прискакувати.
