Вірувати, -рую, -єш, гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Хто в Бога вірує, рятуйте!
Ґу́лий, -а, -е. Безрогій (о волахъ, коровахъ). Запрігши ґулих він, — ну переліг орати. Ґулий віл.
Дуда́ритися, -рюся, -ришся, гл. Чваниться.
Золотитися, -чу́ся, -тишся, гл. Позлащаться; казаться золотымъ. Ще сонечко не піднялось, хмарний Кавказ не золотився. Мак. Г. 37.
Мить, -ті, ж. Мигъ, мгновеніе. Як махнув, так у одну мить і набрав води. Все змішалось в одну мить і злилось докупи. Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. говорити миттю. Говорить скороговоркой.
Наї́зжий, -а, -е. Пріѣзжій, заѣзжій. Дав приказ, щоб наїзжі купці йшли її одчитувати.
Недовершений, -а, -е. Съ невыведеннымъ до конца верхомъ.
Перебердина, -ни, ж. Лучина, добытая изъ стараго валежника.
Полільник, -ка, м. Подольщикъ.
Чабарашка, -ки, ж. = чеберячка. У Головацкаго: родъ пѣсенки. Поскачу чабарашки, лізу по під стіл рачки.
