Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили.
Лица́рський, -а, -е. Рыцарскій. Сьогодня достане один з нас лицарської слави, а другий лицарської смерти. Такий же то виріс козак з його хороший! Що до коня, що до зброї, що до звичаїв лицарських.
Марци́зки, -вок, ж. Раст. Aster chinensis L.
Млі́йка, -ки, ж.? Ристю, кониченьки, ристю! Їдемо за користю червоною да млійкою з молодою да невісткою.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Сватати, -таю, -єш, гл. Сватать. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Козак дівку вірно любить. — заняти не смів. — Тим я її не займаю, що сватати маю.
Склепитися Cм. склепатися.
Стишатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стишитися, -шуся, -шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. А щоб ти не стишавсь. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. Навіки стишилась.
Суничник, -ка, м. Раст. земляника, (все растеніе цѣликомъ). Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Cм. суниці.
Хламати, -маю, -єш, гл. Съ жадностью ѣсть. З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка і кабанчик і давай похапцем хламати зерно.
