Дівока, -ки, ж. Раст. Cephalanthera bifolia.
Карабеля, -лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами.
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує.
Погарець, -рця, м. пт. удодъ.
Поріднити, -ню́, -ни́ш, гл. Породнить, сдѣлать роднымъ. Поріднила нас недоля.
Порости II, -темо́, -тете́, гл. 1) Вырасти (во множествѣ). Поросте зеленая трава. Матінко наша, не журися ти нами, як поростемо, підемо у найми. Як поростуть діти, то їм буде ця хата. 2) Нарости. Потіпають його за боки: чи багато поросло сам.
Просина, -ни, ж. Зерно проса.
Стеля, -лі, ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає.
Стих, -ха, м.
1) Стихъ (въ Библіи).
2) у стих. Безпрестанно, безпрерывно.
Утішно нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Втішно було мені добре слово почути. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють.
