Анки́р, -ру (рю), м. = Альки́р. Де ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю.
Висвячувати, -чую, -єш, сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ).
Гарбузіння, -ня, с. Тыквенные стебли и листья.
Ійти, ійду́, -де́ш, гл. = іти. Аж ійшов я мимо його.
Напряме́ць нар. = навпростець. Напрямець тільки ворони літають.
Приймати, -ма́ю, -єш, сов. в. прийняти, приня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Свої не прийняли його. Їв би очима, та душа не приймає.
2) Принимать, принять за что, счесть за что. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато.
3) Получать, получить, брать, взять. Королевські листи до рук добре приймати. На коня сідав, опрощення приймав. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші. приняти слово. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік.
4) Браться, взяться. За замок руками не приймали.
5) Терпѣть, вытерпѣть. Лиха душа прийма довіку муку. Наругу од дітей приймати.
6) — ланцюгами. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв.
Суреля, -лі, ж. Берцовая кость. (Tibia) и вообще всякая длинная трубчатая кость. Въ смыслѣ: нога употреблено въ слѣдующемъ выраженіи: откидав сурелі, — т. е. протянулъ ноги, лежитъ.
Халандрусь, -ся, м. = хавдій.
Хатонька, хаточка, -ки, ж. Ум. отъ хата.
Чвати, чваю, -єш, гл.
1) = цькувати. Не раз, не два псами чвали.
2) чває один на другого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. .