Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викпити, -плю, -пиш, гл. = видурити. Желех.
Дзері́вний, -а, -е. Относящійся къ молочной сывороткѣ. Шух. I. 213.
Єдини́ця, -ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одиниця 2. Ой у вдови единица та ще не віддана. Чуб. V. 363. Ум. єдиничка.
Зги́нці нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Одягати, -га́ю, -єш, сов. в. одягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч.
Пороспилювати, -люю, -єш, гл. Распилить (во множествѣ).
Притрут, -ту, м. Родъ болѣзни. Притрут також на нозі робиться, вся шкура на п'яті затвердне, пожовкне, а під нею набірає часом так, що аж до кости вигниє. ЕЗ. V. 179.
Пробрязчати, -чу́, -чи́ш, гл. = пробрязкати.
Провіщати, -ща́ю, -єш, гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: «покайтеся від гріхів». Чуб. І. 172. 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).
Штибель, -бля, м. Часть церковнаго зданія: конечный пунктъ церковной кровли, шаръ, на которомъ укрѣпленъ крестъ. Шух. I. 117.