Берулька, -ки, ж. = ягня.                         
                        
                                                
                          Висіпатися, -паюся, -єшся, гл. — на кого. Наброситься на кого съ крикомъ, бранью.                         
                        
                                                
                          
	Мура́шка, -ки, ж. Муравей. Мурашки, мурашки! поховайте подушки, бо татари йдуть. 
                        
                        
                                                
                          Обжати, -ся. Cм. обжинати, -ся.                        
                        
                                                
                          Пріти, -прію, -єш, гл.
	1) Прѣть. Каша пріла, не допріла.  Вітер не віє, сонечко не гріє, тільки сира земля пріє. 
	2) Жарить, печь (о солнцѣ). Ховаєся маржина.... перед сонцем, що в полудне дуже пріє. 
	3) Гнить, истлѣвать.  Будеш же ти, тіло, в сирій землі пріти, а ти будеш, душе, у огні горіти.  Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити, чи пристаєш, Бондарівно, в сирій землі пріти?                         
                        
                                                
                          Пундиковий, -а, -е. 	Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці.  Бач, яка пундикова, хліба не їсть.                         
                        
                                                
                          Розмазати, -ся. Cм. розмазувати, -ся. 
 
	                         
                        
                                                
                          Роспростувати, -тую, -єш, сов. в. роспро́стати, -таю, -єш, гл. Расправлять, расправить, виправить. Цю дужку треба роспростати, а то загнулася скраю.                         
                        
                                                
                          Турнаш, -ша, м. Большая льдина.                         
                        
                                                
                          Цітрин, -ну, м. = цитри́н. А гріє сонце й окруш цітрини пахощами дишуть.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				