Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виворочати, -чаю, -єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.
Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний. 2) Стыдливый. Угор.
Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід. Левиц. Пов. 227.
Ле́лька, -ки, м. = лельо. Гол. І. 223. Желех.
Мая́чити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Грин. III. 679. Нехай мене той забачить, що в полі маячить. Чуб.
Періщити, -щу, -щиш, гл. 1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло. Шевч. 139. 2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Підківка, -ки, ж. Подкова на обуви. У жидівки чорні брівки, високі підківки. Макс. Ум. підківонька, підківочка. З ким стояла, говорила, — підківоньки знати. Чуб. III. 112.
Розстарцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Привыкнуть къ нищенству.
Телепнути, -ну, -неш, гл. 1) Ударить. Волын. г. Як телепнув по голові. Херсон. у. 2) Выпить, дернуть. Св. Л. 222.
Шалатися, -лаюся, -єшся, гл. Слоняться. Черном. Шалавсь увесь день по городу. Лохв. у. шалаєшся! кричатъ на лошадь, когда она неровно идетъ, туда и сюда сворачивая. Лохв. у.