Варівкий, -а, -е. 1) Нерѣшительный.
2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся.
Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Гарбарь, -ря, м. Скорнякъ, кожевникъ.
Заміря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замі́рити, -рю, -риш, гл. = замірятися. Із-під бока шабельку витягає, да на тую калиноньку заміряє.
Захрьожаты, захрюкаты, -каю, -ешъ, гл. Захрюкать.
Ланва, -ви, ж. Желѣзо или веревка, которыми стельвага прикрѣпляется къ оси. Погана була їзда: то посторонок урветься, і вони стануть, ув'язують; а тільки рушать, як, дивись, орчик відірвався, або ланва спала. Также Cм. стельвага.
Пообніматися, -маємося, -єтеся, гл. Обняться (о многихъ).
Порозгвинчувати, -чую, -єш, гл. Развинтить (во множествѣ).
Строгий, -а, -е. Свирѣпый, жестокій. Звір строгий.
Угіль, гля, м. = вугіль. Ум. угілець.