Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дзвя́га, -ги, ж. = Звяга.
Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.
Запохму́рений, -а, -е. Нахмуренный, мрачный. Вх. Зн. 20.
Заручи́ти, -ся. Cм. заручати, -ся.  
Напропади́ме нар. На погибель. Хто іде на Сібір, то певне не на добро, а напропадиме. Камен. у.
Невід, -вода, м. Неводъ. Наперед невода рибою не хвались. Ном. № 2603.
Отоді нар. = оттоді. Отоді жінка буде старшою, як сорока побіліє. Ном. № 9059.
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Послебізувати, -зу́ю, -єш, гл. Поговорить или почитать вяло.
Примогоричити, -чу, -чиш, гл. Привлечь могорычемъ на свою сторону.