Безлітній, -я, -є. 1) Вѣчный. 2) Неизвѣстной давности, очень старый. Безлітний дід.
Жид, -да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = Насѣк. гук. Ум. жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. жидюга́. жидя́ка.
Зайченя́, -ня́ти, с. = зайча.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Зачіпе́нька, -ки, ж. Предлогъ. Зачіпенька у мене на тім кутку.
Перчити 2, -чу, -чиш, гл. О козлахъ: оплодотворять самку. Цапи... перчать кози, від чого ті стають кітні.
Поруга, -ги, ж. Поруганіе, оскорбленіе. Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте. Я знаю, що ти мої сестри не лишиш в поругу. Ум. поругонька.
Приступний, -а́, -е́ 1) Доступный. Приступна, добра, не спесива. Пішла про мене слава яко про приступну й балакучу панію.
2) Привѣтливый. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне́, дарма, що невелике.
3) Близкій, доступный. І всі віри тій людині приступні здаються.
Промчатися, -мчуся, -мчи́шся, гл. Промчаться. Промчишься буря по над ним і прах його розвіє.
Хащина, -ни, ж. Мелкій густой кустарникъ.