Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.
Колядниця, -ці, ж. Поющая колядки.
Лопотня́, -ні́, ж. 1) Шелесть, хлопанье, трескъ, шумъ. 2) Пустая, вздорная болтовня.
Обрость, -ти, ж. Побѣги. Обрость на дереві. Кролев. у. У нашого роду обрости мало, рід щось не плодовитий. Г. Барв. 275.
Обстрижчини, -чин, ж. мн. Обрядовая первая стрижка ребенка по истеченіи перваго года его жизни. Мил. 31.
Ошелест, -сту, м. = ожелест. Вх. Уг. 256.
Роскарячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскарячитися, -чуся, -чишся, гл. Раскарячиваться, раскарячиться.  
Солуква, -ви, ж. пт. Вальдшнепъ. Шух. І. 23.
Фанатик, -ка, м. Фанатикъ. Фанатика безумного сліпого. К. ПС. 74.
Чорноталь, -лю, м. = чорнолоз. ЗЮЗО. I. 134.