До́ця, -ці, ж. ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко!
Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає.
Онада, -ди, ж. Приманка.
Плачно нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно.
Пожинатоньки гл. ум. отъ пожинати. Широке поле, жито густеє... Чим же тоє пожинатойки?
Пригребиця, -ці, ж.
1) Погребница, передняя часть погреба, сводъ надъ ступеньками, ведущими въ погребъ.
2) Входъ въ помѣщеніе съ гончарнымъ горномъ.
3) У колесниковъ: входъ въ яму, служащую для склада топлива и сообщенія съ топкой.
Присідлувати, -лую, -єш, сов. в. присідла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Притягивать, притянуть сѣдло подпругой.
Розчинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. розчатися, -зічнуся, -нешся, гл. = роспочинатися, роспочатися.
Судомірка, -ки, ж. Пшеница сандомирка.
Тупу-тупу, меж., выражающее топотъ. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами.