Вибрик, -ку, м.
1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору.
2) Капризная выходка.
Віск, воску, м. Воскъ. Зсукали свічку з ярого воску. Ум. вощок, вощечок.
Лебонь нар. = либонь. Заслаб чумак, заслаб, молоденький, да лебонь хоче вмерти.
Летя́жний, -а, -е. = нетяжний.
Нюшкувати, -ку́ю, -єш, гл. = нюшити. Нюшкує пес.
Позлигувати, -гую, -єш, гл. То-же, что и злигати, но о многихъ.
Попростягати, -га́ю, -єш, гл. Протянуть (во множествѣ). Кучеряві в'язи... попростягали зелені лапи над річкою. .
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Ум. сонюжка.
Туй I нар.
1) Здѣсь, тутъ. Кед єсь видів туй да кого, било го імати.
2) туй, туй-туй. Сейчасъ, вотъ-вотъ. Як мій ґазда прийде, то ви туй згинете. Він, здається, туй-туй умре.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.