Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виполонити, -ню, -ниш, гл. 1) Взять всѣхъ въ плѣнъ. 2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву. Мир. ХРВ. 41.
Дзю́баний, -а, -е. 1) Поклеванный. 2) Рябый отъ оспы. Дзюбана дівка. Ум. Дзюбане́нький.
Допрі́ти Cм. допрівати.
Крутовежа, -жі, ж. Раст. Dyanthus superbug. Шух. І. 21.
Настругати Cм. настругувати.
Нехуткий, -а́, -е́ Нескорый.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Похил, -лу, м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.
Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Чуб. VII. 402, 403. Рудч. Чп. 250. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Старчиха, -хи, ж. Нищая. Донесуть люде, що прибула якась старчиха. Рудч. Ск. І. 83. Ум. старчи́шка. Старчишка впросилась ночувать. Грин. II. 177.