Виворочати, -чаю, -єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм.
Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний.
2) Стыдливый.
Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід.
Ле́лька, -ки, м. = лельо.
Мая́чити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Нехай мене той забачить, що в полі маячить.
Періщити, -щу, -щиш, гл.
1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло.
2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Підківка, -ки, ж. Подкова на обуви. У жидівки чорні брівки, високі підківки. Ум. підківонька, підківочка. З ким стояла, говорила, — підківоньки знати.
Розстарцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Привыкнуть къ нищенству.
Телепнути, -ну, -неш, гл.
1) Ударить. Як телепнув по голові. Херсон. у.
2) Выпить, дернуть.
Шалатися, -лаюся, -єшся, гл. Слоняться. Шалавсь увесь день по городу. шалаєшся! кричатъ на лошадь, когда она неровно идетъ, туда и сюда сворачивая.