Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гунька

Гу́нька, -ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая въ носъ женщина. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЬКА"
Віддути, -ся. Cм. віддимати, -ся.
Гурда́, -ди́, ж. 1) = Вурда. 1. Сим. 77. 2) = Вурда 2. Вх. Зн. 8.
Ґаґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. = Ґаґати. Вх. Уг. 235.
Дрівця́, -ве́ць, с. мн. ум. отъ дрова.
Кантабас, -су, м. Родъ опьяняющаго напитка. Як нап'ється кантабасу, стане нетверезий. Чуб. V. 1161.
Ошанцюватися, -цююся, -єшся, гл. Окопаться, засѣсть.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Пришкинтати, -таю, -єш, гл. = пришкандибати. Вх. Уг. 276.
Простіський, -а, -е. = простісінький. Желех.
Рогожовий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогожи.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУНЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.