Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуняти

Гуня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЯТИ"
Гетьманенко, -ка, м. Сынъ гетмана. Аф. 385.
Ґарґа́чки, -чок, ж. мн. Крыжовникъ. Вх. Лем. 407. Cм. Аґрус.
Замордува́ння, -ня, с. Убійство, смертоубійство.
Зги́бель, -лі, ж. Погибель.
Повитавати, -таю, -єш, гл. Показаться (изъ подъ протаявшаго снѣга). Травичка повитавала з під снігу.
Повнота, -ти, ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв.  
Позаманювати, -нюю, -єш, гл. Заманить (многихъ).
Роспестити, -щу, -стиш, гл. Избаловать, изнѣжить.
Тутенька, тутеньки, нар. Ум. отъ тут.
Хвіртка, -ки, ж. Калитка. Чуб. VII. 393. Піп у хвіртку, а чорт у і дірку. Ном. № 211. Cм. фіртка. Ум. хвірточка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.