Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвонити

Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 378.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИТИ"
Висповідатися, -даюся, -єшся, гл. Побывать на исповѣди. Піди попереду висповідайся. Ном. № 5473.
Галайко, -ка, м. Крикунъ, верезга. Желех.
За́дум, -му, м. Замыселъ, намѣреніе. Душа в великих задумах каталась. К. МБ. Чи знаєш ти закони рівноваги і задуми того, хто ввесь — премудрість? К. Іов. 83.
Корчомаха, -хи, ж. Толстая, кривая палка. Козелецк. у.
Лепортува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Рапортовать, доносить. Харьк.
Надима́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. наду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. Надуваться, надуться.
Повдовіти, -вію, -єш, гл. Овдовѣть. Перепеличенька повдовіла, заміж іти захотіла. Чуб. V. 1127.
Розголос, -су, м. Молва, слухъ.
Стовпитися, мося, -теся, гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли. Стор. M. Пp. 147.
Трахтирник, -ка, м. Трактирщикъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.