Водиця, -ці, водиченька, водичка, -ки, ж. Ум. отъ вода.
Дзвізча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрѣлахъ, волчкахъ и пр.).
Догарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив!
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться.
Ло́пать, -ті, ж. 1) Лопасть весла. 2) = лотай.
Лю́тно нар. Морозно съ холоднымъ вѣтромъ. Лютно на дворі.
На́крутка, -ки, ж. 1) Валъ съ зубчаткой. 2) Скрученные вмѣстѣ нѣсколько (сколько рука захватитъ) стеблей растенія, — съ цѣлью отмѣтить мѣсто. Зробивши скілько накруток на комиші, щоб після можна було знайти (убитого звіра), іде дальше.
Нали́плий, -а, -е. Налипшій.
Плетюга, -ги, ж. Лгунъ.
Прогрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. прогріти, -грію, -єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки ( = труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє.
