Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докінчувати

Докі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. докінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 413.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІНЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІНЧУВАТИ"
Буркотливий, -а, -е. Воркующій. Чи бачили сивую голубку? Сиза буркотлива. Чуб. V. 24.
Говорливий, -а, -е. Говорливый. Говорлива, як горобчик. Кв.
Знахарство, -ва, с. Знахарство.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Крижаний, -а́, -е́ Ледяной. Желех.
Ободувати, -ду́ю, -єш, гл. Выгинаться ободомъ. Мнж. 187.
Огурятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. огуритися, -рюся, -ришся, гл. Упрямиться, заупрямиться, противиться, воспротивиться. Щоб козак в військо ходить не огурявся.
Перепочинок, -нку, м. Кратковременный отдыхъ. Стор. II. 123.
Робучий, -а, -е. = робочий 2.
Собакарь, -ря, м. Псарь. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було. Полт. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКІНЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.