Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Готя́, -тя́ти, с. Птенецъ-глухарь.
Ді́я, ді́ї, ж. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. 2) Актъ, дѣйствіе (въ драматическомъ сочиненіи).
Долупа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Окончиться — объ отковыриваніи, отдѣленіи слоевъ или отламываніи чего.
Доступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. доступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Приступать, приступить, подходить, подойти. Що мені тепер на світі робити? Як мені тепер до жінки доступити? Відьми скільки будуть мучиться..., а до тебе не доступлять.
За́вждішній, -я, -є. = завжде́нний. То було завждішнє змагання.
Змаститися, змащуся, -стишся, гл. Оскоромиться. Зматчитися, чуся, чишся, гл. Объ ульѣ: лишиться матки.
Попідсолоджувати, -джую, -єш, гл. Подсластить (во множествѣ).
Попоноситися, -ношуся, -сишся, гл. — з чим. Поносить что долго.
Султанчик, -ка, м.
1) Ум. отъ султан.
2) Раст. а) Турка angustifolia L. б) мн. Typha latifolia L.
