Визадкувати, -кую, -єш, гл. Выйти, пятясь. Визадкував з хати.
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях ґрявчит тот пташок. Качка грявчит.
Да́вно 1, -на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Це ще з давніх давен у нас повелося.
Капслевий, -а́, -е́ Пистонный (о ружьѣ).
Лапик, -ка, м. Въ загадкѣ: листь капусты. Лапик на лапику, а й голки не було.
Машерува́ти, -рую, -єш, гл. Маршировать, идти. Въ пѣснѣ о вѣтрѣ въ знач. дуть. З-за гори високої вітер маширує.
Піджарити Cм. піджарювати.
Роспливатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роспливти́ся, -вуся, -вешся, гл.
1) Расплываться, расплыться, поплыть въ разныя стороны.
2) Исчезать, исчезнуть, сплыть. Усе роспливлось (добро).
Сподобляти, -ля́ю, -єш, сов. в. сподобити, -блю, -биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило.
Тьопати, -паю, -єш, гл.
1) Шлепать (по грязи).
2) Ѣсть, уплетать. Наварила вона вечеряти, поставила; москаль так тьопає. І вечері ніколи не варили, усе обідню юшку тьопали.
