Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кволитися

Кволитися, -люся, -лишся, гл. 1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВОЛИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВОЛИТИСЯ"
Відколупувати Cм. відколупнути.
Відмінювати, -ся, гл. = відміняти, -ся.
Гречва́, -ви́ ж., соб. Греки. Се ж не сама татарва; є тут і гречви достолиха. Екат. г.
За́тискати, -ка́ю, -єш, сов. в. зати́снути, -ну, -неш, гл. 1) Сжимать, сжать, стискивать, стиснуть. Впірнув Сатанаїл у самую безодню... бере він той пісок..., а вода йому той пісок так і ізмиває; той так затискає жменю. О. 1861. VI. 59. 2) Запихать, засунуть. Затис за пазуху. Сосниц. у.
Полопати, -паю, -єш, гл. Пожрать, съѣсть. І куди вони все полопали? Богодух. у.
Пообшмаровувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и обшмарувати, но во множествѣ.
Порослий, -а, -е. Заросшій, поросшій.
П'ятдесятолітній, -я, -є. Пятидесятилѣтній. П'ятдесятолітній год, як вони побралися. Кролев. у.
Шморганистий, -а, -е. Полосатый. Вх. Пч. І. 15.
Шось мѣст. Что-то. Та шось мені, братця, горілка не п'ється. Чуб. V. 420.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КВОЛИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.