Дражни́ти, -ню́, -ниш, гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Собак дражнили на дворах. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо.
Жінва́, -ви ж, соб. Женщины, бабье. У тому Кодаці (слобода) жінва так чирінями й сидить.
Зрябіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно.
Кілля, -ля, с. соб. отъ кіл.
1) Колья. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта, що сажав жидів на кілля рядом поверх плота. Инший на ярмарок брався, инший у гай по кілля.
2) Приготовленныя для постройки части ствола дерева — самыя верхнія, длиной но 5 — 6 метровъ.
Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить.
Нужда, -ди, ж. 1) Нужда, недостатокъ. 2) Надобность, необходимость. Надумались збірати гроші про таку народню нужду. Ум. нуждонька, нуждочка.
Окромний, -а, -е. = окрімний. Доріжку знаю я окромну.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили.
Пом'яшкурити, -рю, -риш, гл. Измять, намять.
Приторкатися, -каюся, -єшся, сов. в. приторкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Дотрагиваться, дотронуться. Простягти руки, приторкнувсь до його. Як задзвонять у дзвін, приторкнись до його рукою, зараз почуєш, що дзвін дріжить. Та хоч покуштуй, та хоч губою приторкнись.
