Ґазді́вський, -а, -е. Хозяйскій.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має.
Кувікання, -ня, с. Крикъ поросенка.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Ліка́рство II, -ва, с. Лѣкарство. Лікар з лікарством, а Бог з поміччю.
Надої́ти Cм. надоювати.
Селянин, -на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: «не вмію я жати».
Сонце, -ця, с.
1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. схід-со́нця. Востокъ. захід-со́нця. Западъ. по́ки со́нце світить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: поки світ-сонця. Поки світ-сонця вороги б Київа не достали. Ум. со́ненько, со́нечко. Од соненька личенько смагне.
Шавкати, -каю, -єш, гл. Ѣсть, издавая обычные при ѣденіи звуки. Ти собаку в хату впустила, чи що? Хто се тут шавкає?
Шамротіти, -рочу, -тиш, гл. = шамріти.
