Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крякати

Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться. МВ. ІІ. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 316.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Бездухий, -а, -е. 1) Не имѣющій запаха. 2) Малодушный.
Брусини, -син, ж. мн. Вода изъ подъ точильнаго камня. Угор.
Дзюба́стий, -а, -е. = Дзюба́тий.
Духа́н, -на́, м. = духопел. Духанів я їм надаю. Конст. у.
Зігну́ти, -ся. Cм. згинати, -ся.
Милі́н, -на, м. Рукоятка у ручной мельницы. Н. Вол. у.
Наложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. Чуб. 2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. КС. 1883. XI. 500. 3)голово́ю, душе́ю. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Наложила, моя доню, за всіх головою. Макс. Прийде ще з туги головою наложити. Лукаш. 128. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 232.
Незлостивість, -вости, ж. Незлобіе.
Однолітка, -ки, ж. Ровесница. Маруся... однолітка з нами.
Ухопитися, -плюся, -пишся, гл. Схватиться, ухватиться. Хто топипься — й за бритву вхопиться. Св. Л. 128. Ухопився, як реп'ях. Ном. № 2745. Ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує, той оре. Рудч. Ск.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.