Біснуватий, -а, -е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый.
2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Осадив назад біснуватих коней. Ум. біснуватенький.
Гуща́вина, -ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто.
Допе́вне нар. Навѣрное, точно.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Запекти́, -ся. Cм. запікати, -ся.
Застрекота́ти, -чу́, -чеш и застрекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Застрекотать. Застрекотіли коники, заспівали пташечки.
Нетям, -му, м. Непониманіе. Мрячить їм нетям пам'ять. Віддавалась їй безсильна в нетямі людина.
Притупити, -плю́, -пиш, гл. Притупить. До обіда покосили, гострі коси притупили.
Розсипчастий, -а, -е. Разсыпчастый. Аж кружало витоптав, танцюючи на розсипчастій долівці. Разсипчаста картопля.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен.
2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька.
