Варінча, -ча́ти, с. Небольшой горшокъ, достаточный для двухъ.
Застовбу́рчитися, -чуся, -чишся, гл. Стать вверхъ, дыбомъ (о волосахъ, шерсти).
Зві́ювати, зві́юю, -єш, сов. в. зві́яти, -вію, -єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали.
Котига, -ги, ж. Телѣга, на которой возять необходимые для пастуховъ овецъ припасы. Мали вони ще при отарах і котигу... возили харчі, воду і дрова.
Лічі́ння, -ня, с. Счетъ. Як на моє лічіння, то він належав (въ больницѣ) тільки на дванадцять карбованців. Лічма, нар. Счетомъ.
Наруга́ти, -га́ю, -єш, гл. Укорять, корить. Він (писарь) був і мої гроші не оддавав, так я став наругать, то він і оддам.
Павутиння, -ня, с. соб. = паутина. На бабине літо павутиння літа.
Пооблуплювати, -люю, -єш, гл. Облупить (во множествѣ).
Хабина, -ни, ж. Прутъ, хворостина. Вітронько дує, вітронько дує, хабиною колише. Ум. хаби́нка.
Шмаркий, -а́, -е́ Скорый, быстрый. То чоловік шмарки́й: куди йде — не гається.
