Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луска

Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Гепа́ка, -ки, ж. = гепа. Ном. № 13065; Мнж. 124, 92.
Духопе́л, -лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго Ум. духопелик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34.
Завзя́тися, візьму́ся, -мешся, гл. 1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забігать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973 — 974. 2)на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Камен. у. Три селі завзялися на старшину. Н. Вол. у.
Назува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть на ноги, обувать, обуть. Бери чобіт, назувай! На ногах черевички нові..., ще не назувані. Св. Л. 74.
Плекун, -на, м. Ягненокъ безъ матери, вскармливаемый козою. Херс.
Поливаний, -а, -е. = полив'яний. Поливана судина. Шух. І. 265.
Прителішитися Cм. прителішуватися.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся. Єв. Л. XXII. 34.
Трухлятина, -ни, ж. Гниль въ деревѣ. Покої були старі: в їх тхнуло трухлятиною. Левиц. Пов. 100.
Утрунок, -нку, м. = тлунок. Лубен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.